Останні роки ми часто чуємо різні вислови та гасла про те, що відеоігрова індустрія «гине», та кожен у це поняття вкладає різні чинники й аргументи. Сьогодні ж гучними темами стосовно геймінгу стають не тільки питання графіки, FPS, оптимізації, мікротранзакцій та інших технічних складників, які впливають на сприйняття самої гри, а й навіть права власності на гру — досить специфічну й не всім очевидну тему, особливо коли рідко вдаються до юридичних моментів.

Саме тут у дію вступив рух Stop Killing Games, який очолив ютубер Росс Скотт (відомий як Accursed Farms), і став головною точкою напруги в дискусії: які права мають гравці після купівлі цифрової гри?

Тож нумо розбиратися: що це за кампанія, звідки вона взялася і яку мету переслідує.

Що таке Stop Killing Games?

Рух Stop Killing Games став ініціативою, запущеною споживачами відеоігор, яка вимагає від видавців зберігати доступ до ігор навіть після закриття серверів — особливо якщо гру продавали за повну вартість. Ідея руху полягає в тому, що якщо компанія забирає доступ до гри, за яку люди вже заплатили, це не просто незручно — це форма цифрового знищення.

Кампанія стартувала у квітні 2024 року, коли Ubisoft закрила The Crew — гоночну гру з онлайн-залежністю, що продалася накладом понад 12 мільйонів копій. Попри наявність одноосібного режиму, гра стала повністю непрацездатною, щойно Ubisoft вимкнула сервери.

Це була не перша гра, яка «зникла», але саме ця ситуація стала найбільш публічною та болючою, чітко окресливши проблему, що накопичувалася роками. Гравці сприйняли це не як поодинокий випадок, а як системну хибу — ілюзію володіння в цифрову епоху. Та ситуація з The Crew вчергове порушила фундаментальне питання: а чи дійсно гравці володіли грою?

Хто стоїть за рухом Stop Killing Games?

Росс Скотт, відомий за серією Freeman’s Mind, уже багато років займається темою збереження медіа. Його кампанія Stop Killing Games — не просто серія відео на YouTube, а юридична та політична ініціатива, що включає петицію в межах Європейської громадянської ініціативи — одного з небагатьох інструментів, які справді можуть змінити законодавство ЄС.

Аргумент Росса чіткий: ігри, що продаються без чітко вказаного терміну дії, не мають просто зникати. Поточна система надто сильно залежить від «доброти» видавців і не гарантує, що ваша ігрова бібліотека залишиться вашою через 5, 10 чи 20 років.

Чому саме The Crew став точкою вибуху

Саме The Crew стала «іскрою». Рішення Ubisoft закрити сервери без альтернативи призвело до того, що всі гравці — навіть ті, хто грав лише в соло — втратили доступ. Вони не могли навіть запустити гру. І це при тому, що:

• гру продавали на платформах на кшталт Steam та Ubisoft Connect;
• вона вимагала постійного підключення до інтернету;
• не мала офлайн-режиму;
• нею ще користувалися тисячі людей.

Обурення викликав не лише сам факт зникнення гри, а й прецедент: видавець може знищити продукт, за який уже заплачено, — без обов’язку його зберігати чи повертати кошти.

Чого насправді вимагає рух Stop Killing Games

Попри простий слоган, кампанія має чіткі й практичні цілі. Вона не вимагає вічного збереження всіх онлайн-функцій — йдеться про розумний доступ до куплених ігор, навіть після завершення офіційної підтримки.

Головні вимоги Stop Killing Games містять:

• наявність офлайн-режимів у іграх з одиночним проходженням;
• юридичний захист від раптового закриття серверів, що унеможливлює доступ до куплених ігор;
• дозвіл на створення приватних серверів, якщо розробник більше не підтримує гру;
• визнання цифрової власності — ідею, що купівля гри повинна надавати постійний доступ, а не тимчасову ліцензію.

Цей рух не вимагає, щоби розробники підтримували ігри вічно, і не ставить за мету покарати студії за закриття застарілих проєктів. Мета — справедливість для споживача й довгостроковий доступ: той, хто купив гру, повинен мати можливість у неї грати — без обмежень у часі.

Щоб досягти цієї мети, кампанія поєднує юридичну ініціативу та публічну обізнаність. Росс Скотт запустив офіційну петицію в межах Європейської громадянської ініціативи — потужного механізму, що потенційно може призвести до прийняття нового законодавства в ЄС. Якщо петиція набере необхідну кількість підписів до кінця липня 2025 року, це стане першим серйозним кроком у сфері правового захисту цифрового геймінгу.

Це водночас питання збереження культурної спадщини та захисту прав споживачів. Адже сьогодні ігри — не просто розвага, а й форма сучасного цифрового мистецтва, а в деяких випадках — інвестиція.

Критика та конфлікт із Pirate Software

Не всі згодні з цілями чи методами руху. Один із головних критиків кампанії — незалежний розробник і стример Pirate Software (справжнє ім’я — Джейсон Тор Голл) — опублікував відео, в якому різко розкритикував ініціативу. Він назвав її нечіткою, нереалістичною і такою, що може створити надмірне фінансове навантаження для невеликих студій та призвести до правових ускладнень.

Його основні побоювання:

• ініціатива може створити юридичний тиск на невеликі студії;
• не всі ігри легко перевести в офлайн чи відкрити серверний код;
• це може призвести до надмірного регулювання, що зашкодить інноваціям.

На думку Pirate, вимога до кожної гри мати шлях збереження після вимкнення серверів може стати згубною для малих розробників. Він також вказав, що ініціатива відволікає увагу від нагальніших проблем цифрових прав.

Критика сильно вдарила по кампанії Stop Killing Games: кількість підписів зменшилася, зросло нерозуміння, багато гравців відійшли вбік.

Росс Скотт відповів прямо, випустивши детальну відеовідповідь, у якій розвінчав усі тези та закиди, висловлені Pirate Software. Він пояснив, що мета кампанії — не вічна підтримка ігор і не атака на малі студії. Йдеться про мінімальні гарантії для гравців — особливо в тих випадках, коли гру продавали без чіткого терміну придатності.

Дискусія між двома творцями швидко перетворилася на публічну ворожнечу. Частина спільноти звинуватила Pirate Software у зриві кампанії в критичний момент. Росс навіть стверджував, що саме через це кількість підписів під петицією помітно зменшилася. Тим часом гру самого Pirate Software — Heartbound — почали бойкотувати гравці, які відчули себе зрадженими.

Чому це має значення: дилема цифрового володіння

Ця тема набагато ширша за The Crew, Росса Скотта чи Pirate Software. У самому серці руху Stop Killing Games лежить ключове питання сучасності: коли ви купуєте цифрову гру — що саме ви отримуєте?

На відміну від фізичних носіїв, цифрові ігри можуть бути вилучені будь-якої миті. Вони часто залежать від серверів, акаунтів або систем DRM, які можуть бути деактивовані. Через цю крихкість відеоігри вкрай складно зберегти для майбутнього. Коли видавець вимикає гру — часто не існує легального способу знову в неї зіграти. А без доступу до вихідного коду або серверної частини — навіть найкращі спроби збереження безсилі.

Книги, фільми й музика мають бібліотеки, архіви та перевірені інституції збереження. Сучасні відеоігри — ні. Сотні ігор 2000-х і 2010-х уже повністю втрачені, і гравці змушені звертатися до піратства чи емуляторів, щоби знову відчути досвід гри. Це не просто проблема прав споживачів — це культурна катастрофа.

Стан петиції та досягнення Stop Killing Games

Станом на липень 2025 року петиція Європейської громадянської ініціативи зібрала понад 75% необхідних підписів. З наближенням дедлайну важко сказати, чи вдасться їй досягти мети. Та навіть у разі провалу рух уже досяг важливого — він зробив збереження цифрових ігор предметом глобальної дискусії.

Відомі автори, як-от MoistCr1TiKaL та SomeOrdinaryGamers, публічно підтримали ініціативу, поширивши інформацію на YouTube і Twitch. Навіть якщо петиція не буде успішною, тиск на індустрію зростає.

Рух уже досягнув кількох критичних моментів:

• чинить тиск на видавців переглянути свою політику щодо відключення ігор
• запустив глобальну дискусію про цифрові права
• об'єднав гравців, активістів і захисників прав споживачів

Видавці вперше стикаються з прямим запитанням: що станеться з грою після вимкнення серверів?

Державні органи у Франції, Німеччині та Австралії вже почали розглядати скарги, подані ініціативою, що свідчить про серйозне ставлення до проблеми з боку органів захисту прав споживачів.

Авторська думка про діяльність Stop Killing Games

Зрозуміло, що рух Stop Killing Games спрямований із благими намірами для ігрової спільноти, зокрема для тих гравців, які полюбляють старіші ігри, яким уже чимало років. Та навіть попри моральне чи технічне старіння ігор, вони однаково залишаються улюбленими для багатьох гравців, які досі проводять час у цих проєктах або бодай час від часу повертаються до них.

Проте чи можливо досягти кінцевої мети, поставлених цілей, і чи доречно це взагалі? І так, і ні. Розробники йдуть на певні кроки, як-от закриття серверів із внутрішніх причин: зайві витрати, зміни подальшої стратегії, закінчення ліцензій тощо.

Усе це може бути визначено в їхніх юридичних документах, що цілком законно і робить всю цю боротьбу Stop Killing Games за права споживачів беззмістовною, оскільки користувачі "самі винні, що не прочитали цього в ліцензійній угоді".

У багатьох юридичних документах розробників та видавців зазначено, що гравці купують не саму гру, а право користуватися нею. Це з об’єктивних причин не всім очевидно, адже практично ніхто не читає цієї ігрової документації.

Обидві сторони (розробники-видавці та Stop Killing Games) повинні дійти до спільного компромісу, який, попри закриття серверів чи інші юридичні нюанси, має передбачати доступ до гри: публікувати офіційну «піратську» версію, щоб гравці могли й надалі насолоджуватися нею, або працювати над тим, щоби в майбутньому не виникало подібних інцидентів. Також слід раз і назавжди зробити інформацію про право користування чи власності на гру більш відкритою для покупця.

Чи змінить кампанія Росса Скотта законодавство — невідомо та малоймовірно. Але вона вже задала напрям, який може внести свої корективи в ігрову індустрію.

Доповнення від 14.07.2025

Віцепрезидент Ніколае Штефенуце підтримав ініціативу Stop Killing Games, підписавши петицію та пообіцявши, що сприятиме розвитку цього питання. Відповідний допис про підтримку з’явився спочатку в Stories на його сторінці в Instagram, після чого це помітили користувачі X (Twitter).

Ніколае Штефенуце написав, що підтримує людей, які розпочали цю ініціативу (ред. Stop Killing Games). За його словами, якщо гру продано, то вона належить споживачеві / покупцеві, а не компанії.