Нам вдалося душевно поспілкуватися з CEO Team Next Level Михайлом Kane Благіним. У першій частині великого інтерв'ю для Bo3.gg він розповів про те, як вирішив стати тренером команд з CS і про чемпіонський забіг з Gambit Esports. Михайло також згадав свій період у Natus Vincere і поділився думками про причини невдач команди під його керівництвом на мейджорах.

Давай почнемо з того, що повернемося трохи в минуле. Як ти взагалі прийшов до того, що вирішив стати професійним тренером команд з CS?

У ті часи, коли ми грали, тренерів не було. Виходило так, що капітан частково виконував роль тренера — він відповідав за те, як команда буде готуватися, перебудовуватися, в якому напрямку розвиватися.

Тренер у нинішніх реаліях займається ще й ментальною складовою, згуртованістю колективу — усе це лягає на нього. Але в плані Counter-Strike я був капітаном практично всю свою кар'єру — десь 90% часу. Фактично, я і був тренером у своїх командах. При цьому мої команди були успішними, принаймні на нашому рівні — Україна, Росія, Білорусь. Ми змагалися, їздили на міжнародні турніри і виступали там цілком пристойно.

Насправді нам не вистачало зовсім трохи — стабільної можливості практикуватися проти найкращих команд. Ми давали бій тим же Team 3D — вони тоді були одними з найсильніших. Билися з MIBR та іншими. Але оскільки це були наші перші великі матчі, нам трохи не вистачало. Ми допускали зайві помилки. Ось якось так.

Тому мене й зацікавила тренерська діяльність. Я побачив, що все виросло до великих масштабів. Робота тренером, принаймні, дає можливість себе забезпечувати. Довгий період часу ми працювали в CS на чистому ентузіазмі — і це, звісно, супер. Але коли на тобі лежить відповідальність за інших людей, хочеться мати можливість заробляти.

Далі я хотів би перейти до періоду в Gambit. При переході туди з Zeus ви, можна сказати, створили диво — з команди, яку вже ховали, передрікали заміни та розпад, ви зробили чемпіонів мейджора. Розкажи, як це було і який конкретно був твій вплив на ту команду?

Якщо чесно, я не знаю, чому всі ховали команду Gambit у той момент. Так, у нас були внутрішні... Я б навіть не назвав це конфліктами — скоріше розбіжності по вектору розвитку, і не в плані CS.

Взяти нашу історію з Gambit — я думаю, що всі працювали на 100%, у першу чергу і я, і кожен гравець. Я б не став оцінювати вклад когось конкретно, але можу сказати: всі віддали себе повністю, особливо в CS. Тому ми змогли досягти такого результату. Це перший момент.

Другий — можливо, люди судили за відео, які Даня [Zeus] викладав. Там гравці говорили, що приїхали з думками про можливі заміни та розбіжності. Насправді, це так і було, але пов'язано це було з тим, що перед мейджором у нас була пропозиція від великої букмекерської компанії — весь склад мав перейти туди на значно вигідніші умови. Зарплати, можливості для життя — все було набагато якіснішим.

В останній момент угода зірвалася, а в процесі наш власник чинив на нас серйозний тиск. Він був незадоволений, тому що його поставили перед фактом — ми хочемо піти. Можливо, він сподівався заробити на складі. У ході цього тиску у нас з ним зіпсувалися стосунки. Він перестав виплачувати зарплату — здається, три місяці. І на цьому фоні — це, знаєш, зовнішній фон, не ігровий — ми продовжували виступати.

Ми поїхали на два чемпіонати в Америку. Так, ми були в підвішеному стані: угода зірвалася, гарантоване майбутнє зникло. Але з іншого боку, можливо, це і дало нам поштовх. Ми розуміли, що все залежить від нас — треба грати в CS і доводити, що ми найкращі.

Ми вже тоді були командою рівня топ-12 або топ-10 світу. І ось, приїхавши в Америку на два чемпіонати, ми зайняли перше і друге місця. Виграли один турнір, а на другому грали проти найсильнішої команди світу — SK Gaming — і дали їм серйозний бій. Ми виграли у них одну карту, програли дві. Але там було видно наш якісний прогрес.

Ключовим моментом для нас стало те, що ми зрозуміли: це найкраща команда на той момент, вони виграли п'ять або шість чемпіонатів, але ми боролися з ними і відчули, що можемо їх перемагати. Ми виграли карту, і це стало важливим відчуттям — усвідомленням, що ми не прогинаємося перед ними, а можемо боротися на рівних. Так, у них може був десь перевіс, але ми вже знаходили свої точки опори, щоб обігравати такі команди.

Після цього чемпіонату, чому, можливо, про нас і судили не дуже добре, сталося дві речі. По-перше, перед самим мейджором ми вирішили поїхати на турнір одразу після відпустки, без ігрової практики. Я попереджав, що це може погано закінчитися, але з іншого боку, відчути турнірний адреналін, навіть через поразку, все одно корисно.

Ми приїхали на DreamHack і програли дві гри в запеклій боротьбі. Це було логічно — ми не були готові. Потім був буткемп у Києві. Два тижні. Багато тренувалися, докладали зусиль. Але виникла проблема — ми не бачили результату. Все через поганий інтернет на буткемпі. Ми грали з BIG, у них був пінг 5, а у нас — 35–45 і нестабільне з'єднання. Ми програвали багато матчів, тому що не могли грати так, як повинні були. Це накладало тиск. Ти працюєш на знос, сидиш цілодобово, тренуєшся, а весь час програєш. З'являються негативні емоції, злість, розчарування. Та й задоволення від такого процесу немає.

Коли ми приїхали вже на сам мейджор, почали грати за підготовкою під суперників, плюс за стрільбою ми почали показувати максимум. Ніби гирі з рук упали — і хлопці полетіли. Але перед мейджором у нас було багато тертя — залишатися в Gambit чи йти.

Нам, до речі, тоді зробили пропозицію від легендарної організації перейти всім складом. Від Luminosity. Вони спиралися на той факт, що Gambit не виплачували нам зарплату три місяці. Їхні юристи були готові на цій підставі розірвати поточні контракти і укласти нові. Вони не хотіли викупати, вони хотіли забрати нас безкоштовно, але на класних умовах.

Я пам'ятаю, як ми з Данею обговорювали: власник чинить некрасиво, не має права не платити — він порушив контракт. Ми мали право піти. Але казахи [AdreN, mou, HObbit] не хотіли так чинити. І ось у цьому моменті і відбулося наше перше серйозне тертя. Мені здається, нам не вистачало на буткемпі чесної розмови по душах. Ми приїхали з думкою використати весь час для CS, і якісь моменти непорозуміння вітали в повітрі. Це могло б покращити загальну атмосферу.

Luminosity хотіли підписати вас саме перед мейджором?

Так, вони були готові підписати нас перед мейджором. У нас після двох чемпіонатів в Америці була невелика перерва, після чого ми поїхали на DreamHack, потім — буткемп і мейджор. Ось перед цим DreamHack йшли жорсткі дискусії — залишаємося ми в Gambit.

Тільки в останній момент дійшли висновку, що залишаємося [в Gambit] і дотримуємося курсу. Але цілком могло статися, що ми б перейшли в Luminosity — і уяви: виграємо мейджор одразу після переходу.

Так, тоді б легендарний тег просто залетів на мейджор і забрав би трофей.

Це було б шедеврально. Але все склалося добре. Саме тому, можливо, на відео хлопці висловлювалися про невпевненість. Ми не приїхали туди, вигравши всі праки. У нас була інша історія. Перед мейджором у Бостоні [в складі NAVI] ми виграли практично всі праки — програвали рідко. Але на самому турнірі, коли почалися труднощі, це дало про себе знати. Ти звикаєш, що у тебе все виходить — і ось це відчуття може зіграти злий жарт.

Успіх ніколи не гарантований. Звісно, хочеться вигравати частіше, ніж програвати. Але мені здавалося, що люди бачать послідовність наших виступів. Так, ми не вигравали найбільші турніри. Але ми були командою топ-20, а не топ-10. Інвайти були не на всі івенти. Але на тих, що були — ми виступали непогано. Ми нав'язували боротьбу, вигравали деякі турніри. Але переломний момент для мене — гра з SK Gaming.

Нехай на мейджорі ми з ними не зустрілися, але матч в Америці показав: ми готові боротися. Якщо говорити про мене, то моя оцінка: на мейджорі було дві команди, які були сильніші на папері — SK і Astralis. З однією з них ми зустрілися, знайшли ключик і перемогли.

Період у NAVI був досить успішним: ви вигравали багато турнірів, але мейджор так і не підкорився. Як ти вважаєш, чому?

Це питання готовності. Якщо чесно, я досі дуже засмучений через один мейджор, де ми програли команді ENCE [у півфіналі IEM Katowice Major 2019].

Всього було зіграно три по-справжньому класних мейджора. Перший — у Бостоні [ELEAGUE Major Boston 2018]. Ми тоді були супермолодою командою і задоволені тим результатом, якого досягли — вийшли в півфінал. Там навіть не йшлося про перемогу, ми розуміли, що ще занадто "сирі", тому не засмучувалися.

Перед мейджором у Лондоні [FACEIT Major: London 2018] сталася одна ситуація, про яку я не можу говорити. Але люди повинні розуміти: буває багато того, що не видно ззовні. Через це ми не змогли добре підготуватися, але все одно дійшли до фіналу.

Я розумів, що команда Astralis сильніша за нас. Якби ми просто грали від себе, цього було б недостатньо. Я намагався донести це до команди, але, можливо, недостатньо добре. Це відчасти моя вина — потрібно було більше працювати, перебудовуватися. Цього ми не зробили — підійшли як до будь-якого іншого звичайного матчу і у фіналі не показали найкращу гру.

Загалом, наша підготовка зірвалася з причин поза ігровим процесом. Замість трьох тижнів умовної підготовки у нас залишився тиждень, та й той з переїздом, через який ми втратили ще пару днів. Ми просто не мали потрібного тимчасового ресурсу.

Для мене найважливішим був турнір у Катовіце [IEM Katowice Major 2019], де ми програли ENCE. Ми зробили непогану підготовку, ментально були налаштовані дуже добре. Мені здавалося, що на тому мейджорі ми були дійсно готові дати бій Astralis. У нас була карта, на яку ми робили ставку — Train, від якої вони не могли піти. Там мав бути результат, а також ми планували зіграти Cache замість Nuke — це було б легендарно.

Я дуже шкодую, що в підготовці до півфіналу з ENCE допустив помилки. На Train це відобразилося, і на Mirage теж — я упустив момент, коли потрібно було взяти контроль і змінити пару речей, щоб ми змогли закрити карту. Ми були сильнішими. Це довів наступний же турнір, який ми виграли в Китаї — у півфіналі знову грали з ENCE.

У Counter-Strike все залежить не тільки від тебе. Суперник може здивувати. ENCE написали свою красиву історію. Мені шкода той мейджор, у першу чергу, через Ваню [Edward]. Я розумів, що це, швидше за все, його останній турнір. Дуже хотілося, щоб він отримав свій шанс. Ми добре попрацювали. Думаю, заслужили шанс і дали б бій Astralis у фіналі. ENCE, на мій погляд, були до цього не готові. На жаль, ми упустили свій шанс.

Якщо говорити про останній мейджор з Boombl4, то вже до турніру було відомо, що Даня [Zeus] йде. Я б сказав, що ми могли виступити краще, але сумніваюся, що в тому форматі могли претендувати на перемогу. Ми посварилися перед самим матчем у чвертьфіналі. Мені хотілося приділити більше уваги тому, як суперник грає на Mirage в мідлі.

По-моєму, я посварився з electroNic. Він хотів, щоб інформація була представлена в іншому форматі. Це вже неважливо. Факт у тому, що сварка перед найважливішим матчем на мейджорі показала: ми вже не були цілісним колективом. Було зрозуміло, що потрібні зміни. А на мейджорі, на мій погляд, повинна перемагати найкраща команда в усіх аспектах. Так частіше за все і відбувається.

Бувають винятки, як з Cloud9. Я б Gambit з цим не порівнював — як команда ми проробили величезну роботу за півтора року. Так, можливо, у гравців були до мене питання. Кожен хоче, щоб його тренували по-своєму. Коли я тренував, я прагнув до результату і застосовував ті речі, які, на мою думку, приводять до нього. Це не завжди подобається.

Що стосується єдності: я все одно відчував величезний зв'язок з складом. Вона простежується навіть зараз, через вісім років. І у Zeus, і у хлопців — було відчуття, що вони одне ціле. Це важливо. Багато хто вважає наш мейджор випадковістю. Я так не вважаю. Якщо це і була випадковість, то скоріше тому, що в той момент багато команд були не в піковій формі або після зміни ростерів.

Як я вже говорив, у моєму уявленні було тільки дві команди, крім нас, які могли взяти мейджор — Astralis і SK Gaming. Ми прийшли до цього моменту як одні з найкращих.

Якщо говорити про NAVI, то на останньому мейджорі ми вже не були командою. А піковою формою був саме той мейджор у Катовіце, де ми були максимально готові. На жаль, повторю: команду ENCE ми повинні були обігравати. І якщо команда, яка сильніша, поступається більш слабкій — я вважаю, що в першу чергу помилився тренер. Він не зрозумів, які складнощі можуть виникнути в грі з таким суперником. Ось і все.

Як було працювати з s1mple? Наскільки складно це було для тренера — бути в одній команді з гравцем з такою медійністю і характером?

Я б не сказав, що з ним було прям складно. До Сані потрібен був підхід. Можу стверджувати, що у нас були досить непогані стосунки протягом усього часу роботи.

Проблема полягала не в тому, що він наносив якусь шкоду свідомо — на турнірах або у важливих моментах. Найчастіше, його проблемою для мене було те, що в ті дні, коли у нього був поганий настрій, він міг зіпсувати його всім. Навіть на звичайних праках.

Не скажу, що це відбувалося кожен день, але такі моменти траплялися частіше, ніж у будь-якого іншого стандартного гравця. У нього часто бували перепади настрою. Ми працювали над тим, щоб це згладити. Не знаю, наскільки вийшло після мого відходу, але думаю, на 100% прибрати це було неможливо — скоротити вплив можна було.

Якщо говорити про виступи на турнірах і його вклад — мені, наприклад, дуже сподобався період у Китаї. Ми разом жили, багато спілкувалися по суперниках, по грі. Коли він розумів наш план дій — чого ми хочемо і що можемо — він ставав більш впевненим. І цю впевненість передавав іншим. Його найсильніший плюс — він піднімав планку і змушував команду до неї прагнути. Це дуже цінно.

Але був і інший момент — він міг створити не робочу атмосферу. Таке відбувалося, умовно, два рази на тиждень, і проблема в тому, що після таких днів ти просто не хочеш думати про CS. Вимикаєш комп'ютер — і до наступного дня тобі не хочеться до цього повертатися.

Це риса його характеру. Я не хочу його за це звинувачувати — у всіх різний темперамент. З точки зору адекватності — він був максимально вменяем у розмові. Але коли емоції брали верх, він не завжди міг себе контролювати.

Загалом, скажімо чесно — він дав CS серйозний буст як гравець, який показав усім, наскільки круто можна грати. І за це йому великий респект. Ми розуміли, що працюємо з найкращим гравцем світу. Так, з певними труднощами. Але їх треба вирішувати. Ось і все.