Ще донедавна геймінг у Латинській Америці був дорогим задоволенням, доступним лише невеликому відсотку населення цього континенту. Звісно, все було не так погано, як у деяких пострадянських країнах на рубежі 90-х — 00-х, коли саме поняття відеоігор було чимось новим та незвичним, проте з певною часткою обмежень, викликаних фінансовим станом населення країн цього континенту.

Консолі PlayStation, Xbox чи навіть портативні приставки на кшталт PSP та Nintendo мали цінники, які робили ці пристрої недосяжними для більшості сімей. Навіть звичайнісінький ПК, який був би здатен запускати популярні й не обов'язково сучасні ААА-ігри, вимагав певних вкладень, які не всі могли собі дозволити — зокрема ті, хто живе від зарплати до зарплати.

Протягом певного часу ігри залишалися заняттям для «середнього» та «вищого» класу. А якщо у когось було бажання спробувати себе в різних іграх, то його реалізовували завдяки інтернет-кафе, ходили в гості до власників ігрових пристроїв, ну і на додачу поширювалося піратство ігор.

Та все змінилося з розвитком та поширенням смартфонів.

Смартфон — квиток у світ ігор 

Раптово пристрій, який і так був необхідним для підтримки зв’язку та роботи, перетворився ще й на інструмент, що масово відчинив двері мешканцям країн Південної Америки до світу відеоігор.

Не потрібно було купувати консоль за ціною від $400. Не потрібна була відеокарта за $250 чи інші деталі для комп’ютера. І, звісно, завдяки тому, що переважна більшість ігор на смартфонах безплатні, не було потреби й у купівлі самих ігор, як це відбувається на інших ігрових платформах.

Достатньо мати смартфон — навіть бюджетний, який з’являвся у все більшої кількості людей, — і особа вже мала зручний доступ до різних ігор. А з урахуванням того, що в Південній Америці поширення мобільного інтернету обігнало традиційну інфраструктуру, це кардинально перевернуло правила гри.

Зрушення почалося, коли смартфони стали масовим явищем, коли навіть не надто фінансово забезпечені сім’ї могли собі їх дозволити. Ринок захоплювали не тільки флагмани, а й дешевші Android — ті, що часто йшли в комплекті з передплаченими тарифами або сімейними пакетами.

Цю зміну важко переоцінити. Підліток у сільській місцевості Колумбії чи студент на околиці Сан-Паулу міг пограти в ту саму гру, що й хтось у Нью-Йорку чи Токіо. Без додаткового обладнання, без підписок — усе, що було потрібно, — лише телефон і наявність мобільного інтернету. Мобільні ігри відкрили двері у світ, який для багатьох був обмежений. І мова навіть не про технічні деталі, а про соціальний зсув.

Простота, доступність і злам старих бар’єрів

Ефективність мобільного геймінгу полягала не лише в доступності, а й у простоті входження. Тут не потрібно було читати інструкції або освоювати складне керування, оскільки користування смартфоном для сучасної людини, у тому числі й дитини, — дуже інтуїтивна річ. Більшою мірою складність могла виникати у представників старшого покоління, але й то не завжди.

Як і на інших континентах, у країнах стали популярними різні типи та жанри ігор: від звичайних клікерів до прогресивних командних шутерів. Багато розробників навіть випускають «легкі» версії ігор, які мають кращу продуктивність та менш вимогливі до пристроїв. Такі ігри, як PUBG Mobile, Call of Duty: Mobile, Fortnite, Free Fire, Mobile Legends, можна запускати навіть на бюджетних смартфонах — і тому вони масово заполонили пристрої та увагу дітей і підлітків по всій Латинській Америці.

Можна відзначити компанію Garena, яка зробила значну ставку на цей континент зі своєю грою Free Fire, що зараз домінує в мобільному кіберспорті Бразилії та за її межами. Це не випадковий успіх — це була ціла стратегія. Гра мала невеликий обсяг, добре працювала на простих смартфонах і швидко прижилася у спільнотах, де дорогі гаджети — рідкість.

Мобільні ігри в країнах Південної Америки не просто збільшили кількість гравців — вони повністю змінили культуру геймінгу. У Бразилії, Аргентині, Перу мобільні кіберспортивні дисципліни вже сприймають так само серйозно, як і комп’ютерні або консольні — в інших частинах світу. Професійні команди, спонсори, повні арени — усе це є.

Соціальний аспект теж став важливим у питанні впливу відеоігор на розвиток індустрії в регіоні. Among Us, Mobile Legends, League of Legengs: Wild Rift та інші стали способом залишатися на зв’язку під час пандемії COVID-19. Мабуть, найбільший соціокультурний вплив від мобільних ігор отримали закриті громади та сільські місцевості, адже це дозволило молоді відкрити новий спосіб проведення дозвілля та вікно у ширший світ.

Пастка монетизації в безплатних іграх

Утім, доступність — не те саме, що й справедливість чи благородство. Багато мобільних ігор використовують модель Free-to-Play з агресивною рекламою та монетизацією: лутбокси, енергетичні ліміти, преміальні скіни та інші предмети, які можна купити.

Умовно безплатні ігри завжди жили, живуть і житимуть коштом різних мікротранзакцій, оскільки часто головна особливість у них у тому, що якщо гравець хоче бути кращим за інших — потрібно заплатити за такі поліпшення.

У країнах та місцевостях з низьким середнім рівнем доходів це може викликати фінансовий та психологічний тиск, змушуючи витрачати справжні гроші на віртуальні ресурси. Це досить поширене серед підлітків, у яких немає власних грошей. А це, своєю чергою, може спричинити або зайві витрати з рахунків батьків, або — у гіршому випадку — побутові крадіжки.

І попри те, що смартфони відкрили двері до ігор, сам майданчик індустрії іноді лише закріплює певну цифрову нерівність. Підхід Pay-to-Win не просто дратує, це повернення тих самих бар’єрів, які мобільний геймінг мав зламати. Якщо виграє завжди той, у кого є гроші — нерівність переноситься просто у гру.

Місцева індустрія: амбіції та виклики

Хоч Південна Америка — це мільйони мобільних гравців, розвиток місцевої індустрії не завжди встигає за цим зростанням. Більшість популярних мобільних ігор усе ще надходить з Азії, Європи або США. А студії, що працюють у регіоні, часто мають проблеми з фінансуванням, масштабуванням чи навіть просто видимістю на ринку.

Проте незалежні бразильські студії створюють ігри, які відгукуються на місцеву культуру. Аргентинські розробники експериментують із мобільними проєктами, наповненими представниками народів Латинської Америки, регіональним гумором, сленгом і темами, близькими місцевим геймерам. Але для справжньої інклюзивності потрібно більше інвестицій у місцеву інфраструктуру — а не просто офіси глобальних видавців.

Погляд у майбутнє: геймінг як культурне явище

Смартфони перетворили ігри із закритої екосистеми у відкрите середовище. Південна Америка не просто скористалася цією зміною — вона стала одним із центрів мобільного геймінгу у світі. І мова не лише про кількість ігор, а й про локальні голоси, етичну монетизацію та впевненість у тому, що доступність не зникає після кнопки «Завантажити».

Звісно мобільний геймінг не замінив консолі чи ПК, проте це стало проміжним етапом, який дозволив мільйонам спробувати себе в цікавому дозвіллі, поки економічний стан країн та окремих регіонів Латинської Америки не стабілізується, щоби люди могли частіше дозволяти собі все нові геймерські пристрої, які розвиватимуть їхній ігровий досвід та світогляд.