У березні я відвідав Лісабон на турнірі BLAST Open 2025 з Counter-Strike 2. Турнір був великим, престижним, з топовим складом учасників. З технічної сторони все виглядало відмінно — сцена, звук, продакшн, трансляція, оформлення — питань до матчів та їх проведення не було. Але якщо дивитися ширше — як на подію для фанатів, як на шоу — тут все було набагато скромніше, ніж хотілося б.

Контингент і атмосфера — тільки для своїх

Найголовніше, що кидається в очі на таких івентах — хто туди приходить. І на BLAST’і це було саме ядро ком'юніті CS. Дуже спеціалізована аудиторія: ти або фанат дисципліни, або фанат конкретної команди. Ні випадкових відвідувачів, ні новачків, ні тих, хто прийшов просто за атмосферою, майже не було. Це не як на Worlds з League of Legends, де відчувалася масовість і святковість. Тут все — строго, майже по-спортивному.

А по вайбу все нагадувало скоріше футбольний матч. Особливо це відчувалося через поведінку публіки. Фанати Vitality влаштували справжній перформанс: барабани, пісні, кричалки, жовті футболки — справжня організована підтримка. На їхньому фоні все інше виглядало блідо. Німців особливо не підтримували, а Spirit — освистували. Причому дуже активно. Навіть коли Na’Vi вже вилетіли, ставлення до Spirit не змінилося — це була явна антипатія з боку зали, і за відчуттями, цілком свідома. Ніякої жалості, ніякої випадковості — їх просто не чекали, і їх там не хотіли.

Прапори під забороною — стерильність на вході

На вході на арену висіло чітке правило: прапори країн заборонені. Це не випадково. Враховуючи, що в Португалії багато українців, а на турнірі було багато росіян, організатори вирішили взагалі прибрати будь-яку національну символіку, аби не спровокувати конфліктів. Враховуючи наявність Spirit і Na’Vi у плей-офф — крок логічний, але, чесно кажучи, це сильно вбило візуальну частину.

Зазвичай прапори, банери, шарфи додають духу турніру, візуального шуму, відчуття справжньої фанатської підтримки. А тут вийшло якось сухо. Все було схоже на звичайний матч у великому залі — тільки з криками, без кольору. Vitality трохи витягнули атмосферу, але загалом арена відчувалася скоріше як стадіон, ніж як шоу-площадка.

Розваги — на нулі (якщо не враховувати кейси на екрані)

З точки зору фан-опиту — майже нічого не було. Не було стендів з девайсами, не було фан-зони, не було фотозон, не було автограф-сесій. Один невеликий прилавок з мерчем BLAST — і все. Навіть сувенір купити було практично неможливо. Хочеш мишку? Навушники? Хоч наклейку? Забудь.

Єдине, що реально «розважало» зал під час пауз — це те, як на екранах показували глядачів, які відкривають кейси на своїх ноутбуках або планшетах. Глядач відкриває кейс, випадає скін — зал кричить. Це, по суті, був єдиний момент інтерактиву між аудиторією і сценою. Все інше — тиша і очікування наступного раунду.

Чесно кажучи, виглядало все це як випадкова імпровізація від режисера трансляції, а не як запланована частина шоу.

Їжа, курилки та інший “сервіс”

З їжею — базовий рівень. Вибір маленький: хот-доги і бургери. Причому їсти це неможливо — смак жахливий. Хот-дог спокійно можна було відправити відразу в смітник. Враховуючи ціну квитків і рівень івенту — хотілося б хоча б нормальний фастфуд.

Курці теж особливо не порадувалися: вихід на вулицю був організований через невеликі огороджені зони, де всі стояли, притиснувшись один до одного, як оселедці в банці. Місця не вистачало взагалі. Таке відчуття, що ніхто не подумав, що на CS-турнірі взагалі хтось може курити.

Матчі — бездоганно, а от шоу ні

Що точно можна похвалити — це самі матчі. Продакшн, звук, сцена, камера, графіка — все виглядало потужно і дорого. Вогняні спалахи при вибуху бомби, крупні плани гравців, динаміка у трансляції — тут все бездоганно. Видно, що команда BLAST знає, як робити кіберспорт на екрані.

Але от наживо, крім самої гри, шоу не вистачало, все — строго, по суті, без театру.

Загальне враження — добре, але не вау

Сказати, що турнір був поганим — не можна. Все працювало. Ігри були видовищні, організація по суті. Але як подія, як досвід — цього було мало. Ні атмосфери, ні сюрпризів, ні відчуття «ось це було щось».

Якщо порівнювати:

• Worlds з LoL у Лондоні — це було справжнє шоу, свято, де ти відчуваєш себе частиною чогось великого.

• The International з Dota 2 — трохи скромніше, але з душею і фірмовою атмосферою.

• BLAST у Лісабоні — якісно, але сухо. Без емоцій, без занурення.